Троян Катерина Сергіївна народилася в м. Києві. Відвідувала дитячий садок № 525 і навчалася в ліцеї «Сузір’я» № 209.
Вже з дитинства проявляла життєрадісність, комунікабельність та допитливість. Була слухняною, чесною й справедливою, щедрою та не по віку розумною. Її цілеспрямованість і енергійність проявлялися в усьому, що вона робила, а особливо у спортивних заняттях. Свою дитячу пристрасть до спорту вона реалізовувала в різних напрямках, проте найбільше років віддала легкій атлетиці, зокрема стрибкам у висоту.

Паралельно розвивалися і її творчі задатки: вона дуже любила фантазувати, мала креативне мислення та гарне почуття гумору, захоплювалася фотографією та часто сама позувала перед камерою. У 11-12 років їй пропонували стати моделлю, адже вона була стрункою та фотогенічною. Любов до тварин також супроводжувала її з ранніх років. Особливо до нестями обожнювала котиків! Останнього кота, чорно-білої породи мейн-кун, вона взяла з притулку та назвала його Соул (Душа). Її любов до кішок згодом знайшла своє відображення в обраному позивному «МЯУ».

У 2012 році Катерина закінчила Коледж інформаційних технологій при НАУ за спеціальністю «Розробка програмного забезпечення», здобувши кваліфікацію техніка-програміста.
У 2017 році завершила навчання в НАУ та здобула ступінь вищої освіти бакалавра за спеціальністю «Журналістика».

Під час навчання вона поєднувала освіту з роботою: працювала в мережі магазинів з продажу та сервісного обслуговування техніки Apple — «iStudio», а згодом у турагенції «Deinde», де багато подорожувала та отримувала від цього щире задоволення.

Вона часто повторювала:«Я хочу побачити весь світ!»,«Спонтанні рішення дарують найяскравіші спогади!»,«Щастя — це вибір кожного. Який ще може бути сенс життя, якщо не в щасті?».

Катерина мала здоровий авантюризм: часто приймала несподівані рішення, не могла всидіти на місці, була легкою на підйом, прагнула урізноманітнювати життя, завжди шукала яскравих вражень та гострих відчуттів.

Після 20 років вона закохалася в гори та захопилася сноубордингом. Підкорила Арарат (Туреччина), Грандваліру (Андорра), Альпи, гори Грузії, а також, звісно, українську Говерлу та інші вершини Карпат. Об’їздила всі Карпати, з любов’ю називаючи їх «Карпатушки», а Драгобрат став для неї другою домівкою. Також захоплювалася скелелазінням та йогою.

Водночас Катерина постійно вдосконалювала свої знання в галузі ІТ, проходила курси підвищення кваліфікації та здобула декілька сертифікатів міжнародного зразка. Це дало їй можливість працювати в американській ІТ-компанії «EPAM Systems» — одній із найбільших у світі компаній з розробки програмного забезпечення.Вона мала перспективну кар’єру, раділа життю, мріяла про сім’ю… але війна змінила все.

З початком повномасштабного вторгнення рф в Україну 24 лютого 2022 року Катерина разом із родиною евакуювалася за кордон — до Відня (Австрія). Вона продовжувала працювати в компанії «EPAM Systems» та долучилася до волонтерської діяльності, зокрема займалася перегоном із Європи позашляховиків для потреб Збройних Сил України.

У квітні 2023 року, не витримавши життя на чужині, повернулася до України, наголошуючи, що хоче бути вдома, попри війну. Наприкінці 2023 року, після тривалих роздумів і зважування всіх обставин, ухвалила для себе вагоме та мужнє рішення — приєднатися до лав Збройних Сил України.

Своє рішення вона пояснила так:«Я втомилася боятися.Мої знання на фронті потрібніші.Я хочу заслужити Перемогу».

У січні 2024 року Катерина залишила роботу в «EPAM Systems», а в лютому почала проходити військово-лікарську комісію.
12 березня 2024 року добровільно мобілізувалася до лав ЗСУ та отримала військовий квиток у Голосіївському РТЦК та СП м. Києва.

21 березня 2024 року у військовій частині А2900 прийняла Військову присягу та проходила військову підготовку до 26 квітня 2024 року.
Наказом № 165 від 3 червня 2024 року була зарахована до складу військової частини А2582, де надалі проходила військову службу на посаді зовнішнього пілота (оператора) безпілотних літальних апаратів.

З травня по липень 2024 року Катерина брала безпосередню участь у бойових діях на Харківському напрямку, забезпечуючи оборону міста Вовчанськ Харківської області.
З серпня 2024 року по травень 2025 року брала участь у Курській операції, виконуючи бойові завдання у складі екіпажу БПЛА на цьому напрямку.

За весь період служби Катерина «МЯУ» здійснила понад 1000 підтверджених бойових вильотів. У результаті виконання бойових завдань було уражено значну кількість особового складу противника, військової техніки та укриттів.

З травня 2025 року брала участь у бойових діях на Покровському напрямку.

Відгуки побратимів були виключно позитивними: вони відзначали її як старанну, виховану та дисципліновану військовослужбовицю. Катерина постійно працювала над удосконаленням своїх військових знань, підвищувала фахову обізнаність у сфері радіоелектронної розвідки та безпілотних літальних апаратів. Сумлінно виконувала накази командування, відповідально ставилася до службових обов’язків, користувалася повагою й авторитетом у колективі, завжди допомагала іншим військовослужбовцям. Була спокійною, інтелігентною, критично оцінювала власну діяльність, проявляла ініціативу та наполегливість.

Вона вміло виконувала бойові завдання в умовах постійного ризику для життя, демонструючи витримку, безстрашність і мужність, що було відзначено державними нагородами.

5 червня 2025 року під час виконання бойового завдання в населеному пункті Софіївка Краматорського району Донецької області Катерина Троян отримала важке поранення — вибухову черепно-мозкову травму — внаслідок ураження ворожим FPV-дроном та подальшої детонації боєкомплекту.

Того ж дня її було евакуйовано до зведеного медичного загону, а згодом доставлено до КП «ДОКЛ імені І. І. Мечникова» у місті Дніпро. Лікарі тривалий час боролися за її життя, намагаючись стабілізувати стан для проведення оперативного втручання, однак серце не витримало.

6 червня 2025 року Катерина Троян, не приходячи до тями, померла від отриманих поранень.

Катерина «МЯУ» Троян є прикладом відданості військовому обов’язку, вірності Військовій присязі та Батьківщині.
Її загибель — велика втрата для особового складу військової частини та непоправна трагедія для рідних. Вона була єдиною донькою в сім’ї.

За особисту мужність і відвагу, самовіддане виконання бойових завдань, високий професіоналізм у роботі з безпілотними літальними апаратами, безпосередню участь у бойових діях із захисту незалежності та територіальної цілісності України, а також вірність Військовій присязі Катерина Троян була відзначена такими нагородами:

• нагрудним знаком «Золотий Хрест» — наказ Головнокомандувача ЗСУ від 12.09.2024 № 1287;

• медаллю «Ветеран війни — учасник бойових дій» — посвідчення УБД № А-239320 від 27.11.2024;

• орденом «За мужність» III ступеня (посмертно) — Указ Президента України від 29.07.2025 № 561;

• медаллю “За військову службу України”, указ президента України від 19.11.2024 року.

Похована Троян Катерина Сергіївна в місті Київ на Лісовому Кладовищі.